Пам’ятаємо…
Пам’ятають і цінять людину за її вчинки. Шана, повага, вдячність. Саме цих слів заслуговує Георгій Миколайович Кірпа – людина, яка прожила коротке, але яскраве життя. Рівно п’ятдесят років назад він розпочав свою трудову діяльність слюсарем цукрового заводу в селі Клубівка, де й народився у 1946.
Коли мені запропонували профілактичне лікування на батьківщині Г.М.Кірпи, в лінійній лікарні селища Клубівка, я не вагався ані хвилини. Цей лікувальний заклад, який Г.М.Кірпа побудував і подарував односельчанам, ось вже декілька років гостинно приймає ветеранів залізниці.
Моє перебування в Клубівці співпало з трагічною датою загибелі Г.М.Кірпи. Як філателіст, а головне, як ветеран залізничник, якому свого часу довелось працювати під керівництвом Георгія Миколайовича, не міг залишитись осторонь. Пам’ятний конверт і власна марка, загашені календарним штемпелем в поминальний день, після служби Божої та урочистого мітингу біля пам’ятника Г.М.Кірпи – вшанування людини, яка назавжди залишиться в наших серцях.
Десять років пройшло,
Як не стало Його,
Командира, товариша, брата.
Скільки було всього,
Є згадати, про що.
Цяя смерть – величезная втрата.
Досі серце стискає
І жаль перейма.
Той, хто знав, лише добре згадає.
То ж згинаєм коліна
Пред Вічним Творцем.
Нехай з богом душа спочиває.
Василій Прухницький, ветеран залізничник Львів.
