Анонси випусків

- Анонс найближчих випусків

Літопис соборності в художніх мініатюрах

Літопис соборності в художніх мініатюрах Літопис соборності в художніх мініатюрах

Різнобічно обдарований англієць Роуленд Хілл (1795–1879 рр.) став відомим й уславленим на батьківщині та в Європі як шкільний педагог-новатор ще за життя. Але всесвітня пам’ять про нього збереглася завдяки запровадженню в 1840 році такого собі мініатюрного папірця — поштової марки. Перша з них з портретом молодої королеви Вікторії отримала назву за кольором друку та номіналом 1/12 шилінга — «Чорний пенні».

А випробуване часом зображення з профілем Вікторії не тільки розвіяло побоювання та сумніви щодо етичності такого нововведення (масове штемпелювання поштою образу Її Величності), а й стало класичним та слугує понад 150 років зразком для гідного наслідування іншими державами включно з Україною.

Переможна хода

Поширюючись країнами світу, марка виявилася не тільки незамінною складовою листування, а й символом суверенності та престижності, популярною для всіх (від школярів до королів і президентів) річчю колекціонування під назвою «філателія» (дослівно з грецької — любитель знаків звільнення від оплати). Задовольняючи виробничі потреби пошти та враховуючи прихильність колекціонерів, марка й філателія пройшли кілька етапів становлення та розвитку й не втратили своєї актуальності до наших днів, коли частка традиційного паперового листування дедалі зменшується, а потяг школярів та молоді до марок замінюється комп’ютерними іграми та Інтернетом.

Наділені чудодійними властивостями, поштові марки, кожна зокрема й спеціально зібрані в хронологічній послідовності, незважаючи на природу їхнього походження, створюють неупереджений художньо-документальний літопис країни. Тож із впевненістю можна сказати, що ці мініатюрні твори промислової графіки за будь-яких обставин збережуться як одна зі складових історичної спадщини людської цивілізації.

Літопис соборності в художніх мініатюрах Літопис соборності в художніх мініатюрах

Переконливим підтвердженням цієї тези є приклад нашої країни. Оскільки поштові марки завжди вважалися атрибутом державності, то й потреба в українських знаках поштової оплати виникла тільки в 1918 році після проголошення незалежності держави. Менше ніж за три роки їх з’явилося в поштовому вжитку країни та на філателістичних ринках світу в такій кількості (виготовлених не лише з «нуля», а й шляхом нанесення тризубів на марки Російської та Австрійської імперій), що всесвітньо відомий німецький експерт-філателіст першої половини ХХ століття Гейнріх Келєр вважав: «Україна — це золото!»

Марки того періоду, як і присвячені їм сторінки в міжнародних філателістичних фоліантах-каталогах, віддзеркалюють боротьбу за державність, велич України і біль поразки на шляху до незалежності. Найвідомішими і популярнішими (не плутати з найдорожчими по каталогах) марками того часу є серія із 5 марок 1918 року авторів Г. Нарбута і А. Середи та 20-гривнева марка 1919 року Л. Обозненко і В. Кульженко. Саме нарбутівська «Алегорія «Молода Україна» номіналом у 30 шагів і малася на увазі, коли йшлося про українське наслідування Роуленда Хілла. Нарбутівська жіноча голівка у вінку виявилася настільки вдалою (до речі, цей художній образ автора був розміщений на банкноті УНР у 500 гривень), що через понад 70 років після відновлення державності її знову зобразили на широковживаній серії із восьми марок у різних кольорах та з відмінними номіналами.

Марки, які з будь-якої причини не були в поштовому вжитку, філателістів не приваблюють і в каталогах вони не показуються. Винятком є наші 14 марок 1920 року, надруковані в Австрії, які не встигли потрапити в обіг через втрату державності. Але завдяки потенціальній значимості України, високому художньому рівню та енциклопедичності ця серія із року в рік займає своє місце в найповажнішому німецькомовному багатотомному фоліанті «Michel».

З національною ідентичністю і без неї

Після поразки 1920 року атмосфера суверенності, яка все ще зберігалася в суспільстві, знайшла відображення в серії з чотирьох мініатюр 1923 року — перших і останніх українських марок радянського періоду («Допомога голодуючим» пошти УСРР»). У період міждержав’я увага колекціонерів національної тематики в Україні та зарубіжжі була зосереджена на спадку минулого і марках з національними мотивами інших країн (Польщі, Румунії, Канади... й особливо Радянського Союзу).

Досліджуючи такі мініатюри часів СРСР, звертаєш увагу на те, що вони за ознаками причетності до України різняться між собою. На одних, присвячених переважно письменникам Івану Котляревському, Тарасу Шевченку, Івану Франку, чітко видно національну приналежність. На других — національність не простежується («Олександр Довженко», «Антон Макаренко», «Павло Попович»), на третіх — національність «переписана». Приміром, українець козацького походження М.Остроградський показаний «выдающимся русским математиком».

Літопис соборності в художніх мініатюрах Літопис соборності в художніх мініатюрах

Прикладом багатогранної документальності та філателістичних відкриттів є марка «Украинцы» із серії 1933 року з 21 мініатюри різних авторів. На ній зображені механізатор на тракторі в полі та дві охайно одягнені у національний одяг жінки. Час її появи нагадує про вимірюване мільйонами смертей горе, а зображення в манері «соціалістичного реалізму» свідчить про цинізм влади та приховування небувалої трагедії голодомору.

Однак коли цю мініатюру уважно розглядати через збільшувальне скло, то, до честі її автора Івана Дубасова, виявиться чимало несподіваного й відмінного у порівнянні з іншими творами серії. Скажімо, обличчя в тракториста зосереджене й ледь не сердите. В однієї жінки щоки запалі, у другої — на обличчі розпач, а в орнаменті композиції навіть неозброєним оком можна побачити випадкові (?) ознаки ланцюга та навіть тризубів. До речі, після виходу в світ цієї серії марки І. Дубасова з’явилися знову тільки через шість років…

Цікавими є марки інших держав того періоду, присвячені Україні. Серед них виділяється двокольорова, високого гатунку чудо-мініатюра номіналом 3 крони, яка зафіксувала славну героїчну мить проголошення незалежності в Закарпатті (вона відноситься укладачами міжнародних каталогів до України). На марці зображено дві сакральні споруди у відомому селі Ясеня і напис: «Cesкo-Slovensкo Карпатська Україна І сойм 2 ІІІ 1939».

Маловідомими широкому загалу є зарубіжні марки Таборової пошти та Підпільної пошти України, а також численних громадських організацій земляків періоду після Другої світової війни, які наклеювалися на конверти поряд з офіційними поштовими марками інших країн. Визнання їх поштовими марками неоднозначне. Але безсумнівним є те, що збірки таких наліпок — це унікальні, цінні пам’ятки національної культури державної ваги, які не тільки свідчать про ностальгію й патріотизм у діаспорі, а й слугують орієнтирами при укладенні тематичних планів марковидання України.

Атрибут відновленої державності

Думки про налагодження сучасного виробництва повноцінних національних марок зародилися серед українських філателістів та республіканського керівництва пошти ще до прийняття Декларації про державний суверенітет. Але потрібно було майже десять років, щоб налагодити гідне нашої країни виробництво державних знаків поштової оплати. Серед десятків державних службовців та активістів Асоціації філателістів у творенні марок сучасної України помітні місця посідають Дмитро Худолій, який обіймав найвищі керівні посади поштового відомства та світлої пам’яті Володимир Бехтір — голова громадського об’єднання філателістів.

Літопис соборності в художніх мініатюрах Літопис соборності в художніх мініатюрах

Нині в каталогах значиться понад 1200 марок і блоків молодої держави. Завдяки їм та понад 1,5 тис. маркованих художніх конвертів, які також вважаються повноцінним, хоча й менш значимим у порівнянні з марками філателістичним матеріалом, можна проілюструвати будь-яку тему: від «Державного устрою країни» до «Фауни», «Мистецтва», «Спорту», «Авіації», від «Дитячих казок» до «Освоєння космосу»…

До слова, місце України в освоєнні позаземного простору особливе. Першими це усвідомили колекціонери поштових марок космічної тематики. Їхні зусилля були спрямовані на те, аби зібрані по крихті й накопичені чималі знання поширилися країною та світом, врешті увінчалися успіхом: 2002 року започатковано виробництво багаторічної серії «Україна — космічна держава», мініатюри якої не може оминути жодний у світі поважний філателіст — «космонавт». Найперше йдеться про галерею портретів О. Засядька, К. Костянтинова, М. Кибальчича, Ю. Кондратюка (О. Шаргея), С. Корольова, В. Глушка, М. Янгеля, В. Челомея, які зайняли по праву своє місце поряд з такими всесвітньо відомими іменами, як англієць Вільям Конгрев, росіянин українського походження К. Ціолковський, американець Роберт Годдард, французи Жуль Верн та Ено-Пельтрі, німці Герман Оберт і Вернер фон Браун.

Шкода, що нині стан справ на теренах поштової марки не надто оптимістичний. Трапилося так, що з середини 2008 року ця сфера почала занепадати і спустилась на рівень п’ятнадцятирічної давнини. Після критичних публікацій в «Урядовому кур’єрі» та в інших ЗМІ в керівництві «Укрпошти» відбулися зміни, які у шанувальників вітчизняних поштових марок пробуджують надії на краще.

Валерій ЧЕРЕДНИЧЕНКО, Урядовий кур’єр.

 
Ми в Twitter Ми ВКонтакте
Лічильник