Анонси випусків

- Анонс найближчих випусків

Нобелівська премія та її українська проекція

Нобелівська премія та її українська проекція

Ось і закінчився т.зв. Нобелівський тиждень. Світ дізнався імена нових лауреатів найпрестижнішої відзнаки людства. Минулого тижня були оголошені Нобелівські лауреати 2019 года в усіх номінаціях та лауреат літературного Нобеля за 2018 рік. Отож. премія з фізіології, або медицини (так звучить офіційна назва нагороди з медицини) дісталася британцю Пітеру Реткліфу и американцям Вільяму Келиіу-молодшому и Греггу Семенцю за дослідження того, как клітини реагують на кисень та його відсутність.

Лауреатами премії з фізики стали канадієць Джеймс Піблз за теоретичні відкриття в галузі космології, а також Мишель Майор і Дідьє Кело за нове розуміння будови та історії Всесвіту, і перше відкриття планети, що обертається навколо зірки сонячного типу поза нашою Сонячною системою. Вони відкрили першу екзопланету на орбіті солнцеподібної зірки - гарячого Юпітера, що обертається довкола жовтого карлика Гельветиоса у сузір’ї Пегасу.

Нобелевская премия з хімії присуджена американському фізику Джону Гуденафу, британському хіміку Стенлі Віттінгему і японському хіміку Акіру Йошино за літієво-іонні акумулятори. Цей легкий та потужний акумулятор зараз використовується у всьому, від мобільних телефонів до ноутбуків та електромобілів. Він також може зберігати значну кількість енергії від сонячної та вітрової енергії, роблячи можливим суспільство без викопного палива. Своєю працею вони створили належні умови для бездротового та викопного палива і таким чином принесли найбільшу користь людству.Тож три Нобелівські премії в галузі природничих наук дісталися представникам чільних наукових держав - четверо зі США, по два лауреати з Швейцарії та Великої Британії і один – Японії.

Лауреатом Нобелівськой премії миру ставпрем'єр-міністр Ефіопії Абій Ахмед нагороджений премією за зусилля щодо досягнення миру та міжнародного співробітництва, зокрема за рішучу ініціативу щодо врегулювання прикордонного конфлікту із сусідньою Еритреєю.

Ім’я останніх лауреатів премії з економіки (офіційна назва: Премія Шведського національного ба́нку з економі́чних наук пам'яті Альфреда Нобеля - у Заповіті Альфреда Нобеля не значилася. Її встановив Національний банк Швеції у 1968 році з нагоди 300-ліття з часу свого заснування) оголосили у понеділок. Першу премію було вручено у 1969 році.

Лауреатів тут троє -американські економісти Абхіджіту Банерджі і Майкл Кремеру, а також французька економістка Естер Дюфло. Цікаво, що до цього єдиною жінкою, яка отримала нобелівку з економіки, була Елінор Острьом. Премію присуджено за експериментальний підхід до подолання світової бідності.  Результати  досліджень науковців дадуть змогу поліпшити  боротьбу людства із бідністю. Проблема бідності гостро стоїть і в Україні.

Таким був Нобелівський тиждень.  Хоча нас, українців, могло потішити лише те, що у суворій чоловічій компанії лауреатів виявилася лише дві представниці чарівної статті, одна із яких ще й з українським корінням.

Вперше в історії лауреатів літературного Нобеля цьогоріч назвали за два роки. Отож, за 2018 рік цю премію присудили польській письменниці Ользі Токарчук. Т.зв. формула присудження звучить досить оригінально: за  "наративну уяву, яка з енциклопедичною пристрастю представляє перехід меж як форму життя".

Вона стала сьомою лауреаткою Нобеля в історії Польщі. До неї премію отримували Марія Склодовська-Кюрі (двічі, в галузі фізики і в галузі хімії), представники красного письменства Генрик Сенкевич, Владислав Реймонт, Чеслав Мілош та Віслава Шимборська. Володарем премії миру був Лех Валенса.

І ім’я, і прізвище нової лауреатки відразу щемно відізвалося і в серцях поляків, і українців. Так, бабуся пані Ольги (як відразу розповіла у числених інтерв’ю нова лауреатка) походить із Токів, що на Підволочищині, дідусь же поляк. Її твори виходили українською мовою.

У Польщі ця подія вилилась у велике святкування, повідомляли навіть про безкоштовний проїзд у громадському транспорті з цієї нагоди.  Тепер у пані Ольги лише приємні турботи – підібрати гарну сукню, зробити цікаву фризуру і підготувати нобелівську лекцію. І все це слід встигнути зробити до 10 грудня – дня вручення нобелівських нагород, національного свята Швеції. Добре, що коштів вистачатиме на все. Адже крім нобелівського диплому (для кожного лауреата готується окремо), золотої нобелівської медалі буде ще й вагома фінансова винагорода. Цього року це 9 млн. шведських крон, або близько 900 тис. ам. доларів.

Літературний Нобель за  2019 рік присудили австрійському письменнику і кіносценаристу Петеру Хандке "за впливові роботи, в яких з лінгвістичної обдарованістю досліджуються периферія і своєрідність людського існування". Ця нагорода спричинила певний скандал, адже П. Хандке був відомий, як прихильник комуністичної Югославії, Сербії  та її лідера Слободана Мілошевича.

Для нас присудження чергових нобелівських відзнак стало нагодою пригадати імена усіх лауреатів, які народилися в Україні.

Приємно, що до їх числа належить  уродженець древнього Бучача на Стрипі, Шмуеля Йосеф Халеві Чачкес. Прозаїк взяв собі псевдонім Агнон, який невдовзі став його офіційним прізвищем. Літературну відзнаку Нобеля у 1966 році Агнону присуджено «за глибоко оригінальне мистецтво оповіді, навіяне єврейськими народними мотивами». Бучач для нього був своєрідним Всесвітом. Достаньо сказати, що місто фігурує практично у всіх творах Агнона під власною назвою, або як «Шибуш». Свою нагороду він, як громадянин Ізраїлю, розділив із німецько-шведською поеткою Неллі Закс.

Агнон на поштовій марці Ізраїлю

Агнон на поштовій марці Ізраїлю

50 шекелів Ізраїлю з портретом Агнона

50 шекелів Ізраїлю з портретом Агнона

У с. Нова Прилука на Вінниччині пробудилося життя Зельмана Абрахама Ваксмана. Він отримав нагороду з медицини у 1952 році за відкриття стрептоміцину, першого антибіотика, ефективного при лікуванні туберкульозу. З. Ваксман першим вжив і сам термін «антибіотик», винайшов ряд інших ефективних препаратів для лікування людей і тварин.

Розгадуючи мікробіологію грунтів, він разом з однодумцями дослідив майже 10 тисяч грунтових мікроорганізмів. Цим самим він реалізував свою неканонічну заяву «Із землі прийде спасіння твоє».

На репрезентації у Стокгольмі Зельмана Ваксмана назвали із найбільших благодійників людства. Разом із німецьким мікробіологом Робертом Кохом він вніс визначальний внесок у боротьбу із «хворобою бідних», як називають туберкульоз у світі.

Значно раніше, а саме 1908 року нагороди Нобеля у цій же номінації був удостоєний Ілля Ілліч Мечников.

Його батьківщина - Іванівка, що на Слобожанщині. Серце І.І. Мечникова покоїться нині у бібліотеці Пастерівського інституту в Парижі. У цьому навчальному закладі пройшли найбільш плідні наукові дослідження по теорії фагоцитозу. Тут залишилася лабораторія вченого, якого називають найбільшим дослідником після Дарвіна. За словами Льва Толстого, він вірив у науку, як у Святе Письмо.

Ще двоє наших земляків-нобелівців народилися у Західних областях України.

Мова йде про Жоржа Шарпака і Роалда Хоффмана.

Жорж Шарпак був надзвичайно популярною людиною у Франції. А народився він у Сарнах, на Рівненщині. Пізніше сім’я Гриші Харпака (так звався хлопчина в Україні) переїхала до Дубровиці, згодом емігрувала до Франції. Тут вони стали Шарпаками. У роки найстрашнішої із воєн, виявивши громадянську мужність талановитий юнак став учасником руху Опору, відбував покарання за це у німецьких концтаборах.  За винахід багатодротинкових пропорційних камер, названих його іменем, цього не замінимого нині інструменту при ядерних дослідженнях, відзначений премією Нобеля з фізики 1992 року.

Як фізик-ядерник неодноразово пропонував допомогу щодо ліквідації  наслідків на Чорнобильській АЕС. Однак, потрапивши до глухого українського бюрократичного кута, відмовився від таких спроб. Мріяв відвідати Україну. Та не судилося... В одній із своїх книг він щемно зізнавався: «Коли не стелиться шлях на українські терени, то я кличу Україну до себе. І вона щоразу приходить – із власного серця».

Свої почуття великої любові та поваги до України і українців постійно висловлює і нобеліст Роалд Хоффман.

Виявивши людяність у безодні пекла Другої світової війни п’ятьох членів єврейської родини Сафран із Золочева від неминучої смерті врятував справжній гуманіст – вчитель Микола Дюк у селі Унів поблизу Львова. Доля розпорядилася так, що серед врятованих українським освітянином виявився і майбутній лауреат в галузі хімії Роалд Хоффман. Вдячну пам'ять про цю «добру і правдиву людину» нобеліст проносить через усе воє життя. Кілька разів приїздив в Україну, в пам'ять про свого батька брав участь у міжнародній конференції у Львівській політехніці. Нині він doktor honoris cauza Академії Наук України. Тривалий час він листувався з професором Тернопільського медичного університету Емануїлом Наумовичем Бергером, нині підтримує такі контакти із автором цих рядків.

Хоффман і Ваксман на поштових марках України (серія «Лауреати Нобелівської премії»)

Хоффман і Ваксман на поштових марках України (серія «Лауреати Нобелівської премії»)

Мечников на поштовій марці України (серія «Лауреати Нобелівської премії»)

Мечников на поштовій марці України (серія «Лауреати Нобелівської премії»)

Жорж Шарпак на поштовій мініатюрі Франції

Жорж Шарпак на поштовій мініатюрі Франції

З ентузіазмом в Україні була сприйнята звістка про присудження у 2015 році літературного Нобеля Світлані Алексієвич, блискучій майстрині художньо-документальної прози. Нобелівської нагороди удостоєно «за її багатоголосу творчість  - пам’ятник стражданню і мужності в наш час».

Світлана Алексієвич народилася 31 травня 1948 року у Станіславові (нині Івано-Франківськ). «Звичайно, я пам'ятаю, зізнавалася вона, що дуже важко жили батьки. Батько ж був військовий, потім довго сільським учителем. Я пам'ятаю запах волосся, пилу, ці долини. Бабусю пам'ятаю дуже красиву, з прекрасним голосом, як хату білили, як хліб пекли. Це дуже сильно пам'ятаю. Я завжди кажу, що пишаюся, що у мене українська кров».

В Україні її прозові твори виходять  українською мовою значними тиражами. Вона – почесний доктор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Світлана Алексієвич на поштовому блоці Мальдівських островів

Світлана Алексієвич на поштовому блоці Мальдівських островів

Окремо хочеться сказати про Нобелівську премію миру. За час її існування з 1901 року її  присуджено у сотий раз. Характерно, що нею за цей час нагороджено 107 видатних особистостей осіб і 24 організації. Серед інших нагороду у 2007 році отримала Міжурядова група з питань зміни клімату (МГЕЗК) (Intergovernmental Panel on Climate Change (IPCC)) "за зусилля зі створення та розповсюдження більш знань про техногенні зміни клімату та заснування основ для заходів, необхідних для протидії таким змінам".

Цю премію було розділено між Елом Гором (колишній віце-президент США), який очолював МГЕЗК,  і самою організацією. Як недавно стало відомо, у її складі плідно працювали і двоє українських учених - Євген-Зенон Стахів і Анатолій Швиденко. Однак, їх прізвища у офіційному списку лауреатів не значаться. Не отримали вони ні золотих медалей, ні нобелівських дипломів, ні грошової винагороди.За словами Є.-З. Стахіва, із яким ми нещодавно зустрічалися у Львові, загалом у організації працювало сто осіб. Тому імена багатьох членів міжнародних організацій залишаються невідомими широкому загалу.

P.S. Прикро константувати, що Україна і досі не має «своїх» нобелівських лауреатів.

В силу історичних обставин, а іноді і суб’єктивних причин, наші інтелектуальні здобутки не сягали світового рівня, а нерідко ставали надбанням інших культур та народів.

Віримо, однак, що цю прикру для українців традицію буде подолано вже в найближчі роки. Адже на цю премію у різний час номінували цілу плеяду наших науковців, літераторів та борців за мир. Серед них Іван Франко, Павло Тичина, Іван Драч, Ліна Костенко, Олег Сенцов…

 

Юрій Ковальков,

Тернопільська асоціація Нобелівських студій

 
Ми в Twitter Ми ВКонтакте
Лічильник