Анонси випусків

- Анонс найближчих випусків

Власна марка, або ж ... ложка меду в бочці дьогтю

Останнім часом в Україні майже все перевернуто з ніг на голову. Не стоїть осторонь цього «процесу» й Укрпошта. Вона мало дбає про реальне покращення і прискорення доставки кореспонденції і преси, зате намагається ( нажаль, не безуспішно) якнайглибше зануритися в кишені споживачів та особливо філателістів.

Порівнюючи емісійну політику поштових марок за останні майже три роки, вкотре доводиться констатувати, що ті неблагополучні «проколи», які траплялися в діяльності колишнього «Державного видавництва «Марка України», були незначними «квіточками» в порівнянні з «ягідками», яких ми філателісти все більше і більше отримуємо з легкої руки мачухи - Укрпошти.

За ботанікою гарбуз теж є ягодою і при тому на нашій землі ягодою найбільшою. Вкотре шанувальникам українських поштових мініатюр було піднесено чергового гарбуза вітчизняним поштовим відомством у виді чотирьох аркушів, так званих, «Власних марок», присвячених стадіонам, де проходитимуть матчі фінальної частини Євро 2012. Цікаво, як до такого «винаходу» поставляться у Бернській штаб-квартирі ВПС (Всесвітнього поштового союзу) . Може нам філателістам вже пора звернутися туди з відповідним позовом? Допомагає ж Європейський суд з прав людини нашим співвітчизникам в пошуках справедливості, то може й ВПС допоможе, нам філателістам. Наша Укрпошта в гонитві за надприбутками змушує споживачів платити за так звані «Власні марки» майже в п’ять разів дорожче, ніж надрукований на них номінал.

Перші персоніфіковані марки з’явилися в Австралії під час Світової філателістичної виставки 1999 року, яка відбувалась в Мельбурні, де за мізерну доплату тут же на виставці можна було вдруковувати свій портрет на невеличкій смужці білого паперу, який спеціально залишили побіч марки, що була видана до цієї події. Згодом цю цікаву ідею підхопили поштові відомства інших країн і повсюдно такі марки з різними додруками (попервах переважно портретами) стали називати персоналізованими. Тільки в Україні, коли вони з’явилися вперше 1 березня 2007 року, їх чомусь охрестили «Власними марками». Можливо тому, що Укрпошта втілила цей задум у власних корпоративних інтересах? Надприбуток цього відомства на подібних марках вже гідний занесення до «Книги рекордів Гіннеса». Для порівняння в Австрії, (популярність поштових марок якої чи не найбільша в Європі!) вартість додруку на купонах персоніфікованої марки виносить від 250 до 300 % номіналу марки, а в сусідній Польщі становить взагалі тільки 122 %. То в Україні вже наближається до 500 %. Як пояснити численній армії футбольних уболівальників, які прибудуть звідусіль на матчі фінальної частини Євро 2012 чому вони мають стільки переплачувати за подібну футбольну марку, на якій і під мікроскопом не віднайти жодного відповідного футбольного атрибуту? Кожна зі всіх чотирьох ніби футбольних марок закомпонована в окремі спеціальні аркуші по 14 штук в одному, де футбольні стадіони зображені у верхній частині аркуша, але поза марковим полем. Самі ж марки, якими можна оплачувати поштові відправлення являють собою мініатюрний клаптик паперу розміром 10х28мм, на якому вдалося розмістити тільки всі необхідні поштові атрибути - герб і назву країни, а також відповідний номінал (в даному випадку латинська літера «V», яким можна буде оплачувати пересилання поштової листівки чи простого листа (вагою до 20 г.) в межах України навіть після подальшого зростання поштових тарифів. Але «родзинкою винаходу» є те, що самих стадіонів чи інших атрибутів, пов’язаних з Євро 2012 на марках нема. Для тих відправників кореспонденції, які побажають задокументувати свою присутність в містах проведення футбольних матчів довелося б купувати і наклеювати на свої поштові відправлення цілі аркуші згаданих марок. Але ж цього не можна ніяк зробити, бо розмір поштової листівки 105х150 мм, звичайного конверта 110х160мм, а повний аркуш цих марок має ширину 179 мм, і висоту 251 мм. Ніхто з туристів не відправляє з місць свого тимчасового перебування таких гігантських конвертів, а тим більше поштових листівок. Крім того всі чотири марки майже ідентичні і їх практично не відрізнити одну від іншої. Постає запитання навіщо їх було видавати аж чотири ніби різні, кожна з яких має свій інший порядковий номер? Можливо правильніше було б повторювати одну і ту ж саму марку на аркушах з видами різних стадіонів. Адже більшість філателістів збирають марки, а не їх довколишнє оздоблення, яке нерідко буває подібне до цукеркових фантиків. До речі збирати фантики значно дешевше і приємніше. Все таки менше займають місця, не потрібні для них спеціальні клясери та і посмакувати можна самими цукерками. Від подібних же марок в більшості філателістів з’являється тільки оскома.

Я впевнений, що футбольні фанати радше купуватимуть українське пиво, яке смакує не гірше від світових марок і ціною ще не перевершує їх, ніж наші недолугі персоніфіковані футбольні марки, які крім несмаку нічого іншого не викликають.

Ця непродумана затія вітчизняних поштовиків стоїть в одному ряді з намірами власників українських готелів, які на період проведення заключного етапу Євро 2012 підвищили ціни, за проживання в них, до непомірної висоти. А тому майже всі команди, які гратимуть в Україні, вирішили розміститися в сусідній Польщі. Є всі підстави стверджувати, що подібна ситуація чекає і згадані «стадіонні» марки. В програші від волюнтаристських рішень «мудреців» з Укрпошти будуть всі, але передовсім саме поштове відомство, якому практично не вдасться реалізувати цей недолугий товар. Наглядний приклад цьому так звана «власна марка» «Любіть Україну» випущена 1 листопада 2011 року, яка не дивлячись на прекрасні поетичні слова Володимира Сосюри і миловидні українські краєвиди на полях аркуша, не користується попитом, через їх непомірно високу ціну. Надмірне захоплення вітчизняного поштового емітента випуском персоналізованих марок і продаж їх за абонементами за комерційними цінами вже і так знеохотили багатьох колекціонерів поштових мініатюр новітньої України. І не відомо ще хто кому підніс більшого гарбуза – пошта філателістам, чи філателісти і споживачі піднесуть пошті.

Здавна в Україні побутує народне прислів’я - «не передати куті меду». Хочеться пригадати Укрпошті ще й інше, не менш відоме прислів’я – «ложка дьогтю в бочці меду». Нажаль, останнім часом співрозмірність цих двох інґредієнтів полярно змінилась і випадок із згаданими футбольними марками можна охарактеризувати як «ложка меду в бочці дьогтю». Чи не пора вже позбутися таких видавців сурогатних марок, яких інакше, як низькопробний ерзац не назвеш?

А наостанок, як водиться в епістолярії, в якості «постскриптума» вже зовсім кримінальні справи. Згідно з розпорядженням Укрпошти, так звані «Власні марки» забороняється реалізувати через поштові віконця з незадрукованими купонами. Звідки ж тоді вони з’являються на філателістичних інтернетаукціонах при тому ж по стартових цінах, які мало не в п’ять разів перевищують і без того високі ціни згаданих марок із вже вдрукованими поштою купонами?

Це питання і до Укрпошти, і до, так званих, компетентних органів.


Олександр Жарівський

 
Ми в Twitter Ми ВКонтакте
Лічильник