25 грудня 2021 року відійшов у вічність Володимир Бишевський
Народився Володимир Анатолійович 1935 року на Подолі в Києві. Закінчивши школу, поступив до столичного медінституту. Після 4 курсу перевівся на військовий факультет до такого ж харківського вузу. Ще студентом, в 1957 році, став членом Київського товариства філателістів і так захопився поштовими мініатюрами, що залишався в їх полоні до останніх днів життя. Після успішного завершення навчання Володимир Бишевський отримав диплом санітарного лікаря й звання лейтенанта. І де б він не служив, на Далекому Сході СРСР, Китаї, В’єтнамі, Броварах, Єгипті, Києві, Чехословаччині, Афганістані, Башкирії, завжди залишався вірним своєму хобі. Після остаточного повернення до рідного міста (у погонах медика підполковника) Володимир Бишевський поступово став де-факто професійно-громадським філателістом. Протягом півстоліття(!) його незмінно обирають у керівні органи Українського республіканського відділку Всесоюзного товариства філателістів, а згодом - вільної України. Оскільки поштова марка є атрибутом державності, то ще до проголошення Незалежності, в передчутті грандіозних історичних подій, українських активістів, включно з Володимиром Бишевським, охопило творче натхнення; з’явилося небувале до того почуття гідності й роботи та відповідальності значно побільшало. Спочатку Володимир Бишевський був заступником голови секції спецпогашень Спілки філателістів України, а згодом став відповідальним секретарем президії Правління Асоціації Філателістів України й одним із найпомітніших помічників її голови Володимира Бехтіра. З першого і до останнього числа журналу «Філателія України» він був членом його редакційної ради та постійним дописувачем. Окрім того постійно працював у складі журі філателістичних виставок найвищого рангу.
Стосовно індивідуального колекціонування, то найбільше уваги він приділяв “Поштовим маркам України”, «Футболу», хронології СССР (у свій час), а його колекція вітчизняних спецпогашень - одна із найбільш повних у країні й світі.
Володимир Бишевський мав спокійну вдачу, його скромність поєднувалась із чуйністю й уважним ставленням до товариші.
Вічна йому пам’ять.