Юрій Нікітченко (1939-2002)
За яку б роботу він не брався, все у нього спорилося і завжди він добивався відмінного результату. На все вистарчало у нього завзяття і часу. Ще в юному віці, Юра (так його називали в школі, так зверталися до нього пізніше колеги по роботі, так називали і ми, всі його товариші) захопився колекціонуванням поштових марок. В ті далекі й важкі повоєнні роки, коли ще про комп’ютер і інтернет не було й гадки, в невеликому містечку Рава-Руська, куди переїхала сім’я Нікітченків, не було великого вибору для дитячого дозвілля. Ось і вибрав собі Юра спосіб пізнання світу через поштові мініатюри, які були для нього маленьким віконцем в безмежні простори земної кулі. Захоплення філателією проніс він крізь все своє життя, пройшовши довгий шлях від юного філателіста до Заслуженого філателіста Асоціації філателістів України.
Юрій Нікітченко був воістину найактивнішим філателістом Львова, за всю його майже 90-літню історію. Постійно поповнюючи свій філателістичний «арсенал», він не закривався з ним між чотирма стінами, а радо ділився набутими знаннями і умінням створення виставкового експонату зі всіма бажаючими. Беручи участь у 108 філателістичних виставках різних рангів (результат вартий внесення в книгу рекордів Гіннеса!), він зібрав величезну колекцію престижних нагород, в тому числі й найвищих ступенів і став незаперечним авторитетом серед всього вітчизняного філателістичного «бомонду». Його по праву обирали делегатом від Львівщини на всі з’їзди, як колишнього Всесоюзного товариства філателістів, так і на подальші з’їзди Асоціації філателістів України.
Юрій Нікітченко користувався особливим авторитетом серед членів Львівського обласного товариства філателістів. Він завжди був у центрі всіх добрих справ, які відбувалися серед колективу. Особливо вмів він працювати з молоддю, легко і без зверхності старшого, передаючи свої знання і залучаючи до філателії новачків. Його всі поважали і любили, як люблять доброго вчителя, який сіє «добре, розумне і вічне».
Для увічнення його пам’яті рішенням правління товариства в 2003 році було встановлено пам’ятний «Приз імені Юрія Нікітченка» у виді скульптури Геракла, що опирається на переможеного лева, яким нагороджуються особи, за особливий внесок в розвиток української філателії.
Не можу не сказати ще про одну прекрасну рису характеру незабутнього Юрка. Він ніколи не чванився своїми досягненнями в будь-чому. Побувавши в останній рік життя на його уродинах, які він святкував на своїй дачі (тоді не могли собі й уявити, що востаннє святкуємо його день народження), ми всі були в захопленні від ідеального порядку, який панував на грядках довкола його ошатного заміської домівки, а сам уродинник немов затійник-фокусник прекрасно забавляв всіх присутніх. Таким весельчаком, справжнім козаком-характерником назавжди закарбувався він в нашій пам’яті.
Виявлялося, що він був і непоганим художником-самоуком, про що ніхто з нас і не догадувався. Як найбільшу реліквію зберігаю я невелику олійну мініатюру, яка дуже нагадує славнозвісну «шевченківську хату», котру подарував він мені всього за три місяці до своєї смерті.
Не хочеться вірити, що пройшло вже десять років після відходу у вічність нашого чуйного товариша, прекрасного і надійного друга. Щороку відвідуючи його могилу і віддаючи належне його пам’яті, не один з нас задумується і подумки запитує: „Ну як Тобі там, між зірками, наш дорогий приятелю?”
Пройшов Ти нелегкий житейський шлях, про який влучно говорили наші далекі предки: “Per aspera ad astra”, що по-українськи значить: «Через терни до зірок».
Тож залишайся і надалі не гаснучою зіркою для всіх, хто Тебе знав.
Олександр Жарівський
