Спеціальний регламент експонатів традиційної філателії

1. Цей регламент розроблено на основі обов'язкових загального та спеціальних регламентів ФІП та ФЕПА з оцінки експонатів на конкурсних філателістичних виставках.

2. Конкурсні експонати.

Експонат традиційної філателії спирається на всі області філателії та на речах, необхідних для друкування поштових марок, незалежно від того, як побудований експонат: як спеціалізований чи генеральний. Якщо експоненти не дотримуються вимог традиційної філателії через включення невідповідного матеріалу, вони можуть бути покарані членами журі.

3. Побудова експонату.

Серед матеріалів для експонатів традиційної філателії можуть бути:

• поштові марки – чисті або гашені, одинарні, у аркушах, частинах аркушів та поштові марки, використані на поштових відправленнях;
• водяні знаки, клей, зубці, різновиди фарб, техніки друку та залишки процесу друку (макулатура);
• есе та проби, проекти прийняті та не прийняті;
• поштові відправлення домаркового періоду та безмаркові відправлення, які у своїй кількості не повинні перевищувати 15 % обсягу експонату;
• інші спеціальні матеріали, у тому числі фальшиві марки, але тільки на шкоду поштою, чисті та використані фіскальні марки, призначені для застосування поштою.

4. Критерії оцінки експонатів такі:

• Розробка та значення: 30
  • розробка – 20
  • значення - 10
• Філателістичні знання, дослідження - 35
• Стан та рідкість: 30
  • стан - 10
  • рідкість – 20
• Презентація 5
• Всього: 100 пунктів

Експонати, які не повною мірою відповідають спеціальним регламентам інших класів, мають бути трактовані та оцінені як експонати традиційної філателії.

Основи побудови експонату

1. Матеріал, що відповідає традиційному класу, включає речі, які пов'язані з відправленням його через пошту або поза поштою, наприклад залізницею, поштою локальною або приватною.

2. Якщо є сумнів щодо ідентичності речі, а вона надає значущості експонату, така річ може бути включена до експонату після проходження експертизи.

3. Критерії оцінки експонату.

3.1. Експонент повинен робити селекцію матеріалу, вибираючи найрідкісніший, який представляє обрану тему та міститься на тій кількості стендів, які виділять організатори виставки. Вищесказане дає можливість суддям оцінити розробку та філателістичні знання. Найбільш популярні цінності будь-якого видання можуть бути символічно, в той же час коли кращий матеріал того самого видання повинен бути показаний глибоко. Судді переконаються у знанні матеріалу експонентом. Якщо поштова марка часто зустрічається, але її рідко бачать на відправленнях або у відповідній комбінації франкування листів, це вітається журі. Виставковий лист з поштовими марками без різновидів або кілька аркушів з конвертами, що показують ту саму оплату і те ж застосування, незважаючи на їхню вартість, зменшать оцінку експонату.

3.2. Розробка експонату відображає рівень, до якого експонент здатний створити врівноважений експонат, характерний періоду, який він вибрав. Логічне розвиток та зрозумілий текст допомагає в оцінці. Важливу роль в оцінці журі становлять зміст анотації та плану, а також їх відповідність до експонованого матеріалу. При оцінці береться до уваги:

3.3 - Ступінь проблеми знаходження матеріалу;

• філателістичні та супутні знання, необхідні для його презентації.

3.4. Для оцінки значущості експонату враховуються:

• наскільки він містить необхідний матеріал для розкриття теми;
• значення теми у філателії країни чи регіону.

3.5. Дослідженням та новим відкриттям треба приділити особливу увагу, у зв'язку з їх значенням. Великі відкриття заслуговують на особливу увагу. При оцінці знань журі бере до уваги якою мірою експонент використовує вже опубліковані відкриття та власні дослідження, які були застосовані в експонаті.

3.6. Для експонату традиційного класу стан матеріалу дуже важливий. Заохочуються експоненти до показу дуже рідкісного чи некаталогізованого матеріалу, який має хороший стан, але водночас слід уникати застосовувати популярніший матеріал у поганому стані, це спричинить зниження оцінки журі.

Переклад Ігоря Паньонка