Чи вірите Ви в чудеса? Не всі дадуть ствердну відповідь. Що ж, кожен може мати свою думку. Я у дива вірю, бо маю неабиякий в тому досвід. Дивовижні речі відбуваються доволі часто, ми навіть цього інколи не помічаємо. А чудеса таки є.  Про один такий випадок зараз розповім.

Був у мене кореспондент з Болгарії. Листувались та обмінювались марками ми багато років. Звали філателіста Іван Іванов і мешкав він в столиці, місті Софія. Старша людина, досвідчений фахівець, він був педантично акуратним, чистим на руку а головне міг дістати та вислати в обмін на українські марки практично будь-які, навіть дуже рідкісні болгарські. Якось замовив я йому такий собі раритет, блок «Зимова олімпіада 1980р» з надруком на звороті «Лейк-Плесід». Штучка не з дешевих, до того ж дуже рідкісна, навіть в Болгарії. Колега замовлення прийняв, але попередив, що на пошуки потрібен час. Пройшло кілька місяців. Отримав я з Софії черговий пакет з гарними конвертами на футбольну тему.

У той вечір якраз вибирався до Києва, лист з розцінками відклав на потім, а конверти захопив і дуже вигідно їх обміняв з одним знайомим. Коли після повернення додому почав перечитувати листа, здивувався неймовірно високій оцінці отриманого. Як не прикидав, дебет з кредитом не сходились. Не витримав, зателефонував до Софії.

- Дорогий друже! Ніякої помилки немає. Я спромігся нарешті виконати Ваше замовлення! Блок «Лейк-Плесід» поклав в один з футбольних конвертів, щоб краще зберігся, - радісно доповів мій милий кореспондент.

Я був шокований. Та, що поробиш. Зв’язався із киянином.

- Можу лише поспівчувати, - почув я відповідь на своє запитання.

- Ті конверти я не для себе придбав і вже відправив до Одеси, але і там, здається, їх шукали під замовлення, - підвів остаточний вердикт знайомий.

Ото ж, за словами відомого митця, етюд вималювався, ну в дуже сумних тонах. Проте, «кусати лікті» я не став. Всяке у житті трапляється. Надалі треба бути уважним. Згадав, як колись знайшов у кишені «секондхендовської» куртки 35є і заспокоївся. Ніхто не знає, де знайде, де загубить…

В останню суботу місяця, як завжди , поїхав я до Києва на загальну зустріч філателістів. До мене підійшов мій знайомий, уподобальник футболу.

- Вітаю! Слава Україні! А вірять на Галичині в чудеса? – потиснув він мені руку і вручив загублений блок. Сміявся і задоволено спостерігав на справлене враження. Було воно, повірте. приголомшеним. Очманіло дивився я на пресловутий блок і тривало це не одну мить.

Не буду втомлювати Вас детальним описом мандрівок раритету, почутого від знайомого. Зауважу лише, що всі вчинені походеньки на якість блоку абсолютно не вплинули і пошта спрацювала добре. Ну, а решта, то чудеса, які б не відбулись, якби не порядність братів філателістів. Порядність і чесність, що притаманна по-справжньому щирим людям, бо могло бути й інакше. Ось такі чудеса.

Василь Прухницький