Казка

В лісі біля швидкоплинного потічка мав заєць лігво. Дуже був він своїм житлом задоволений. Кущі ліщини густі, травиця м’якенька, щоб напитись, далеко бігати не треба. Та от біда, запримітила косоокого, коли той спрагу втамовував, лисиця. Хитрюща була душогубка,  то ж, як заєць сліди не плутав, вистежила його домівку. Кепські справи. Прийшлось терміново вухатому місце проживання міняти. Та дарма! І там хитрованка його відшукала, ледве втік.

- Що робити?- думає заєць,- Піду до білки, пораджусь.

Та білка нічого путнього не сказала, крім того, щоб на дереві оселився. Пішов до борсука, той запропонував вирити глибоку нору і щоб два виходи мала. Нажаль і це зайцеві не підійшло. Приятель бобер запросив погостювати до своєї хатки, яку на середині ставку збудував. Знову не те. Який з зайця плавець?

Ото ж ніхто доброї поради  не дав, а в самого розуму забракло. Через те досі не має зайчик постійної криївки, бігає, сліди плутає та все лігво міняє.