Єдине про що шкодую, так це, що через вік і стан здоров’я не можу у безпосередньо брати участь в шаленій круговерті сьогодення. Проте, є безліч можливостей не стояти осторонь. Було б бажання. Пиши вірші, висловлюй наболіле, молись.  Роби, що можеш, будь-що знадобиться, фізичне, моральне, матеріальне. Є в мене добрий приятель і звати його Андрій. Людина, просякнута козацьким духом, щирий українець з гарячим серцем патріота. Його творча натура постійно знаходиться у пошуку нових сюжетів конвертів, листівок, віньєток, котрі сам і виготовляє.

Тема його філателістичної продукції, що зветься «Козацька пошта», - історичні події і люди, що їх вершили. Мова, зрозуміло, йдеться про українське, від козацької доби й до сучасності. Проілюстровано рейд «Бойовими стежками Романа Шухевича», підготовлені матеріали  спецпогашень до ювілею УПА, 50-річчя ФК «Карпати», І.Боберського, Дм. Вітовського та  Дм..Донцова. За останні два роки «Козацька пошта» спромоглась проілюструвати безліч визначних моментів національного надбання.

Чи можна було залишитись осторонь теперішніх подій? Перші ластівки – конверти, поштові картки та сюжети до власної марки на тему «Євромайдану», випущені ще в минулому році. Вражають жалобні картки, їх декілька. Вони нагадують нам про тих людей, які стали першими жертвами в протистоянні на Майдані.

В нашому місті діє штаб «Національного спротиву» та швидка медична допомога Майдану. Сюди йдуть небайдужі львів’яни. Хто, через якісь обставини не міг особисто рушити до столиці, ніс теплі речі, медикаменти, продукти, гроші. Ось коли стали у пригоді легендарні «бофони», документальні підтвердження благодійних пожертв. Допоміг чим зміг, вніс посильну лепту, виявив доброчинність, - отримай на згадку відкритку з бофоном-віньєткою та відміткою штабу швидкої медичної допомоги Майдану. Ясна річ, що всі ці атрибути, виготовлені за власною ініціативою та передані представникам комітету допомоги Майдану безкоштовно – внесок «Козацької пошти»  у загальну справу.

Минуть роки, час - стрімкий птах, в руках не втримати. Молоді стануть дорослими, дорослі постаріють. Посивіють чуби, відлуння життєвих подій павутинням зморшок ляже на обличчя. Може хтось почне забувати криваві дні, наповнені людським горем та гнівом. Але ті маленькі папірці, ті осколки людського болю нагадають, вони дивитимуться на Вас з наповненими сльозами очима і промовлятимуть:

«Пам’ятай тих, для кого Україна стала дорожчою за життя!»

Василь Прухницький, м. Львів