Витоки філателістичного колекціонування на Галичині очевидно слід шукати ще з часів появи перших поштових марок. Першими збирачами марок були особи, що вели в силу обставин жваве листування – духовенство, вчителі та жінки. Зокрема відомо, що велику збірку марок мав священник Йосип Погорецький (1802-1890) із с. Вацевичі на Дрогобиччині. Серед його особистих паперів був один примірник першого австрійського журналу «Der Briefmarken Anzeiger» за 1867 рік. Син священника Погорецького, Іполит (1859-1934) також займався філателією.

Колекція марок Йосипа Погорецького багато років зберігалася серед старих паперів на горищі старої плебанії у Вацевичах і десь у 80-х роках була бездумно втрачено – її просто здали на макулатуру. Загинула також велика колекція поштівок та марок іншого священника – Володимира Венгриновича із села Ваневичі на Самбірщині та його сина Степана (1897-1954).

Поява першого філателістичного товариства у Львові припадає на 1921 рік, коли було закладено Польський Клуб Філателістів. Активними його членами були С. Адамський, Є. Домашевський, Є. Вондрауш, М. Чех, Г. Високі, С. Галюка, Є. Задуровіч, Б. Бонковський, Урбановіч иа інші. З 1923 року у Львові таки почав діяти Польський Союз Академіків Філаьтелістів, першим головою якого в 1923-1924 рр. став інженер Єжи Задуровіч (1903-1993). З 1924 товариством видався часопис «Kurier Filatelistyczny», що згодом був перейменований (з 1929 року) в «Ilustrowany Kurier Filatelistyczny». Видання Є. Задуровіча було досить професійне і фахове. Наприклад, на «І Всеслов'янській філателістичні виставці» у Катовіце, що відбувалася в 1934 році часопис отримав бронзову медаль. У 1932 році львівські товариства Польський Клуб Філателістів і Польський Союз Академіків Філателістів об'єдналися і утворили Львівське Товариство Філателістів. Всього в товаристві було 24 члени. Навколо цього товариства також гуртувалися українські філателісти Львова.

Відомості про філателістичні товариства українців у Галичині припадають також на початок 1920-х років. Впродовж 20-30-х років на цих теренах існувало декілька українських філателістичних клубів і гуртків шкільної молоді. Про це є численні згадки в періодиці. Такі гуртки існували у Станиславові (теперішньому Івано-Франківську), Дрогобичі, Стрию, Перемишлі. В Стрию була досить потужна філателістична організація, оскільки в 1925-1939 роках був колективним членом Віденського вимінного клубу. В Дрогобичі було кілька стихійних гуртків українських філателістів при навчальних закладах. Існував такий гурток і при Дрогобицькій приватній гімназії ім. І. Франка, що виник 1925 року. Один з членів цього гуртку, Максим Гладилович пізніше став активістом українського Філателістичного Товариства у Львові, а професор цієї ж гімназії, Михайло Керницький був у 1925-1939 роках Віденського вимінного клубу. Також активними членами були син судді Володимир Кузик, Василь Швед із с. Тинова та Іван Данилків із с. Вацевич. Згодом серед учасників гуртку знаходимо прізвища дргобичан Максима Гладиловича, Зенона Угрина, Мирослава Куйдича, Миколи Левицького із с. Криниці (Миколаївського району), Богдана Луціва з с. Дережич, викладача грецької і латинської мов Микола Байрака та вчителя історії Дометія Поповича. Існував філателістичний гурток у с. Уличне неподалік Дрогобича. Особливо яскраво з-поміж інших членів виділявся син місцевого вчителя Любомир-Зенон Беч. Пізніше у нарисі “Філятелістика” він писав: “Це був мій перший фах, заняття, якому я віддав усеціло десять літ, з другої кляси народної школи. Кожною новою маркою я радів, як сонячним промінням навесні. Я цілими днями сидів над марківником. Одного разу мені його вкрали. Повернувши з вакацій, я не застав його більше. Щось рідне і близьке урвалося в моїй душі, – щось, що лучило мою юність із дитинством. Я бігав, як зранений звір над зруйнованим гніздом. Тоді вкрали мені були і всі мої книжки…” Юний Любомир Беч виношував ідею видання гімназійного філателістичного часопису. Вже навіть велася підготовча робота, збирався матеріал, писалися невеличкі нариси, об'яви, тощо. Деякі нотатки зберглися в родини Любомира Беча.

З гімназійних філателістичних гуртків на Галичині, що виникли і діяли в 30-х роках найпомітнішим був гурток при Дрогобицькій державній польській гімназії імені Владислава Яґайла, який був заснований в 1932 році. Збиралися юні філателісти щосуботи у приміщенні гімназії. Гурток вів листування і обмін із філателістами Польщі та із іноземними колекціонерами. До заряду гуртка входили учень 7 класу Збіґнєв Гендзерький та учень 5 класу Якуб Фітерник. Керував ним відомий філателіст Дрогобича, вчитель німецької мови Адольф Ямполлер. У 1933 році учень цієї гімназії Йозеф Медіас виголосив перед членами гуртка реферат на тему «Поштові марки як засіб пропаганди державою своєї політики і господарського життя». Реферати на інші теми виголосили впродовж 1934 також учні Збіґнєв Гендзєрський та С. Рейх. В 1936 році гуртківцями була зорганізована невелика філателістична виставка. Слід відмітити, що в колекціях гімназистів траплялися і досить цінні марки. Зокрема, дехто мав першу польську марку 1860 року і навіть і в різновидах.

Організований філателістичний рух серед українців у Львові розпочався І лютого 1927 р., коли при Верховній Пластовій Команді було започатковано, так званий "філателістичний курс", який тривав впродовж місяця. Двічі на тиждень 25 пластунів заслухувалися цікавими лекціями про початки та розвиток пошти, марки і філателію, які читав один з зачинателів українського маркозбирацтва Іван Корчинський. Завдяки його старанням була вихована плеяда молодих філателістів-пластунів, які вже не полишали свого захоплення, перетворивши його в органічну потребу не тільки колекціонування, але й вивчення і дослідження величезного світу філателії.

В 1926 році в Коломиї було засновано Коломийський Клуб Філателістів. Головним натхненником товариства і його пізнішим головою за увесь час існування клубу до 1939 року був український філателіст, адвокат Іван Чернявський. У Клуі було біля 14 осіб, в тому числі відомі в місті люди: Євген Величковський, міський радник Й. Трач, Т. Созанські та інші. Організація мала хорошу філателістичну бібліотеку, а члени регулярно зустрічалися аж до 1939 року, тобто до розпуску клубу совєтами. Окрім того клуб входив до Союзу Філателістичних Товариств в Польщі. Про діяльність клубу досить багато інформацій свого часу друкувалося на шпальтах віденського «Українського Філятеліста». До доробку діяльності клубу можна віднести ґрунтовну розвідку Чернявського «Історія коломийських поштових марок», видану в українській, польській та німецькій мовах.

20 травня 1927 р. відбувся 1-й з'їзд українських філателістів у Львові, на який зібралося чимало колекціонерів не тільки з найбільшого міста Галичини, але і з маленьких містечок і навіть сіл. Після жвавої дискусії було прийнято рішення якнайшвидше заснувати у Львові Українське Філателістичне Товариство (УФТ), яке об'єднало би на правовій основі всіх колекціонерів українців. Обраному підготовчому комітету в складі п.п.Войчака, Гладиловича, Єзерського та Корчинського було доручено здійснити всі організаційні заходи, щоб вже восени того ж року новостворене товариство офіційно розпочало свою діяльність. Однак з різних причин цей комітет не зміг повністю виповнити покладену на нього місію і 30 червня 1928 р. в залі НТШ по вул.Чарнецького 24 (тепер вул. Винниченка 24) відбувся II-й з'їзд українських філателістів, на якому зі звітом виступив голова організаційного комітету І.Корчинський. До запропонованого ним проекту статуту майбутньої філателістичної організації було внесено ще деякі доповнення. Заслуханий був теж реферат редактора "УФ" Івана Турина з нагоди І0-ліття українських марок та українського філателістичного руху. Новообраний організаційний комітет, до якого ввійшли п.п.Миколаєвич-голова, о.Загайкевич - заступник , Войчак - секретар, Боднар - скарбник, Мулькевич-пресовий референт, пообіцяв докласти всіх зусиль, щоб якнайскоріше зареєструвати остаточний варіант статуту в органах влади. Однак бюрократична тяганина з реєстрацією УФТ тривала ще близько 4-х місяців,аж поки ІЗ жовтня 1928 р. не відбулися установчі збори, на які зібралися найвизначніші філателісти Львова. Переповнений зал крайового товариства "Сільський господар" по вул.Зіморовича 20 (нині вул. Д. Дудаєва 20) вирував від жвавої дискусії учасників зборів. Було оголошено Статут майбутнього товариства і ретельно розроблені правила обміну марками,а також обрано управу товариства до якого ввійшли: Данило Миколаєвич - голова, Роман Лехицький - заступник, Володимир Войчак - секретар, Марко Рудницький - скарбник, Кость Єзерський - бібліотекар, о.Корнило Загайкевич і Семен Магаляс - члени правління. Ревізійна комісія - Володимир Кипріян і Мирослав Гаврисевич. Перша регулярна зустріч УФТ відбулася 20 жовтня 1928 р. в тому ж приміщенні товариства «Сільський господар», яке і надалі любязно надавало філателістам притулок. До лютого І929 р зустрічі колекціонерів відбувалися щосуботи вечором, надалі двічі в місяць. До послуг членів УФТ був повний комплект каталогу Зенфа, а також австрійські і німецькі філателістичні часописи. Особливою популярністю користувався "Український філятеліст", для підтримки якого регулярно збиралися кошти та залучалися нові передплатники. У Львові тоді налічувалося близько 50 філателістів, однак до новоствореної організації вступило тільки 15 осіб, що характерно для галицького загалу, який не звик до організованих громадських форм діяльності.

Навесні 1930 р. відбулися чергові звітно-виборні збори, на яких новим головою товариства було обрано Костя Єзерського. Але справжньою душею громади філателістів став Володимир Кипріян, який ще в далекому 1924 р. був чільним діячем філателістичного гуртка серед інтернованих вояків УГА в Йозефівському таборі (Чехія). Перебравшись в 1928 р. до Львова В.Кипріян аж до своєї передчасної смерті в 1934 р. невтомно трудився на ниві української філателії.

Після такої втрати УФТ кілька років не виявляло ознаків життя. Тільки після наступних загальних зборів в березні 1938 р., коли до керівниц­тва товариства прийшов новий голова Петро Мигович, діяльність УФТ оживилася. Останнім головою т товариства була єдина жінка-філателіст Ярослава Сасик-Зубенко.

Серед активістів Українського філателістичного товариства можна відмітити Романа Левицького, З. Филиповича (збирав марки тих країн, де мешкали українці), вже згадану Ярославу Сасик-Зубенко (мала досить повні збірки марок Польщі та українських добродійних), Іван Корчинський, Степан Терлецький (збирав марки України та інших слов'янських країн), Анатоль Курдидик (збирав Україну і поштові випуски багатьох інших країн). Максим Гладилович, К. Мулькевич та інші. товариство збиралося спочатку двічі на місяць по суботах, згодом щотижнево по вівторках в приміщенні Українського Технічного Товариства при вулиці Ґродзіцьких, 2 (тепер Друкарська).

Про діяльність цього товариства цікаві враження написав член Товариства Анатоль Курдидик у ч. 109 ґазети «Діло» за травень 1939 року: «Якби Ви, достойний читачу були ласкаві зайти у будь-який вівторок до домівки Українського технічного Товариства в год. 6 ввечері, Ви найшли б там цікаву для себе картину: стіл, заставлений усякими альбомами й альбомчиками, на столі повно всяких марок, коверт, листівок. За столом гурт людей, що палко дискутують. Серед них одна жінка, Старший добродій в окулярах роздивляє крізь побільшальне скло мацінький кольоровий клаптик паперу…».

У 1937-1938 роках також діяв філателістичний клуб у Станиславові при Відділі Польського Татранського Товариства. Відомі прізвища керівників цього клубу: Е. Ґерц (голова), Т. Секо, В. Ковальські, Е. Галаєвський, А. Воробкевич, полк. Лохшмід.