Відомий одеський шансоньє Леонід Утьосов колись мав у своєму репертуарі дуже популярні куплети-репризу, які починалися словами: «Всё хорошо, прекрасная маркиза, дела идут и жизнь легка. Ни одного печального сюрприза, за исключеньем пустяка: так, ерунда, пустое дело кобыла ваша околела. А в остальном, прекрасная маркиза всё хорошо, всё хорошо!» Далі по тексту, який кожен читач може «загуглити» з інтернету. Я ж вимушений розпочати цей пост аb ovo, тобто з яйця, іншими словами – з самого початку. Тим паче, що останнім часом це слово стало знову вельми «популярним». Це своєрідний «лікнеп» для очільника Укрпошти Ігоря Смілянського.

Відколи славний британець Роуланд Гіл придумав в 1840 р. поштову марку, яка стала своєрідною наперед оплаченою квитанцією на право отримання поштової послуги, вона привернула до себе увагу, як предмет колекціонування і згодом було «охрещена» словом - філателія. Оминаючи всі метафори, якими за минулі 180 років «нагородили» поштову марку, акцентую увагу на її первинній суті, тобто квитанції наперед оплаченої поштової послуги.. У випадках, коли придбана марка осідає в колекції філателіста і не вживатиметься у своєму первісному призначенні, то пошта економить на колекціонерах значні кошти, які мали б піти на доставку кореспонденції від кореспондента до адресата. Це значить, що філателісти самою своєю сутністю не спричиняють для пошти жодних витрат, а навпаки приносять незароблений дохід. Цим керуються майже у всьому цивілізованому світі, бо потрачена вартість коштів на виготовлення поштових марок настільки мізерна, що не входить в жодне порівняння з номіналом, який надрукований на поштовому знаку. Тому й повсюдно в світі пошти заохочують до колекціонування поштових марок і всіляко сприяють філателістам.

Відколи Укрпошту очолив Ігор Смілянський, то у взаєминах з філателістами все робиться навпаки. Я не буду зупинятися на тому, що останнім часом вітчизняна пошта уподібнилася до відомої контори «рога і копита», де продається всякий непотріб, який жодним чином не пов’язаний з поштовими справами. А самі поштові послуги успішно надає «Нова пошта», яка за всіма показниками вигідно відрізняється від колишнього монополіста на ринку, яким до недавно була Укрпошта. Залишилося ще тільки надати право «Новій пошті» бути другим емітентом українських поштових марок. Так, як це є в Киргизії ( див. stamps.kg ). До 2023 року ділові взаємини між Укрпоштою і філателістами регулювалися на особливому договорі, який називався абонемент і підписувався обидвома сторонами, що накладало на них певні зобов’язання. Власник абонемента проставляв у різних відповідних графах кількість замовлених ним видів філателістичної продукції і був зобов’язаний протягом місяця з дня поступлення товару його викупити. Укрпошта зі своєї сторони гарантувала, що власник абонемента отримає змогу придбати замовлений філматеріал. На превеликий жаль це зобов’язання Укрпошта часто порушувала і зовсім не реагувала на численні скарги. Цьогоріч Укрпошта під керівництвом пана Смілянського вирішила кардинально змінити правила взаємин з філателістами, нав’язавши придуманий невідомо ким кабальний абонемент, яким узаконити свою «гру без правил». Мало того, що тривалість дії нового абонемента обмежили шістьома місяцями (на відміну від попередніх абонементів річних), його вартість в сумі за рік збільшилася відповідно з 9 до 600 гривень!!! Для повної інформації додаю копію «Бланка замовлення продукції», доповненого «правилами обслуговування», а також четверту сторінку цього «шедеврального документу». Цікаво, а чи сам Генеральний директор Укрпошти бачив цю «міну сповільненої дії», яка повністю зруйнує українську філателію? Чи впіймавши минулорічний «хайп» марками з «рускім корабльом» і аналогічною низькопробною продукцією на кшталт магнітиків, наклейок, горняток (бракує ще купальників тощо), яка не характерна для справ поштових (самі ж ці справи стають чимраз гіршими!), пан Смілянський вважає, що йому вже море по коліна?

До мене, як колишнього очільника львівських філателістів, звертаються колеги з розпачливими запитаннями, як їм далі бути. Я їм відповідаю, що на сімдесят першому році колекціонування марок розлучаюся з цією пасією.І не тільки я.

Олександр Жарівський