В Україні настали часи, коли все що можна, а частіше те, чого таки не можна, приватизується. Будь-то заводи чи пам’ятники історії і культури, стратегічні об’єкти чи святині, заповідники чи водні ресурси,одним словом все, що ще не «прихватизоване». Скоро дійде до ситуації, яку так пророче описав Леонід Глібов у відомій байці «Вовк та ягня» ще майже 150 років тому, в якій нещасне ягня, було роздерте вовком за те, що пило воду в річці не там, де належалося. Байкар вивів тоді таку мораль цього твору: «він вовк, він пан». Останнім часом в Україні подібних «панів» розвелося занадто багато.

Приватизаційна «сверблячка» уже дійшла й до керівництва Одеського обласного товариства філателістів. З пам’яті ще не вивітрилися всі перипетії, пов’язані з проведенням минулорічної ХІІ Національної філателістичної виставки «Укрфілексп-2011», яка проходила в Одесі з 9 по 13 вересня 2011 р. Ще до цих пір учасники тієї виставки не отримали дипломів і оціночних листів, які належалося б вкласти в бандероль при поверненні експоната. Декому з львів’ян доводилося не раз телефонувати в Одесу, щоб отримати свою медаль, іншим повернули експонат не в оригінальних, спеціально придбаних для пересилання, недешевих папках. «Приватизованим» виявився і каталог одеської виставки (укладач і автор статей Всеволод Фурман), в якому друкувалося все, чому місце в інших виданнях, а не було того, що є обов’язковим для подібних каталогів, а саме: не поміщено Регламенту самої виставки і її програма.

Якщо проаналізувати минулорічну одеську філвиставку, то вона за багатьма параметрами ніяк не відповідала статусові Національної. В ній у конкурсних класах брали участь філателісти з 11 областей України, АР Крим і міста Севастополя. Територіально це менше половини України. А де експоненти з інших областей?

Організаторами «Укрфілексп-2011» виступали УДППЗ «Укрпошта» та Асоціація філателістів України. Якщо головний організатор, без фінансової підтримки якого така подія б не відбулася, має офіційний статус, то так звана Асоціація філателістів України (АсФУ) існує ніби де факто, але зовсім нема її в реєстрі Міністерства юстиції України та не згадується вона і в інших державних структурах (статистичне управління та податкова інспекція). Вона, так би мовити, працює на експорт, тобто її представники (здебільшого це одесити) беруть участь в європейських та світових філвиставках і тільки. А на теренах України обласні філателістичні товариства, які входять в уже не існуючу Асоціацію, в силу різних обставин занепадають, а деякі взагалі перестали існувати. І винними в цьому є саме вищезгадані організатори, тобто «Укрпошта» і АсФУ. Українське поштове відомство в останні роки стало мачухою для філателістів, про це йтиметься в окремому матеріалі.

А от Асоціація філателістів України в січні 2009 року таки реально осиротіла у зв’язку з передчасною смертю Президента АсФУ Володимира Бехтіра. Тільки тепер на відстані часу ми наглядно усвідомлюємо скільки праці постійно вкладав покійний в те, щоб українська філателія розвивалася і приносила задоволення тим, хто нею займається.

Згідно зі Статутом належалося після смерті Президента АсФУ скликати позачергову конференцію, на якій обрати нового керівника, а одночасно і оновити склад Правління АсФУ, поскільки деякі члени якого подалися за межі України, а хто взагалі відійшов засвіти. Але цього зроблено не було. Президія правління всупереч положенню мінімальною кількістю голосів прийняла рішення покласти обов’язки керівника АсФУ на віце-президента Валерія Чередніченка. Нажаль, брак організаційного досвіду та неспроможність встановити дієві і конструктивні стосунки нового очільника Асоціації філателістів України з керівництвом Укрпошти, призвели до того, вітчизняна філателія стала занепадати щораз більше. Усвідомлюючи це, пан Чередніченко через два роки керування вирішив дати трохи «порулити» і другому віце-президенту Всеволоду Фурману. Якщо перший з них проживає в Києві і перебуває в епіцентрі всіх подій, зокрема міг часто зустрічатися з філателістами з інших регіонів, то другий живе в Одесі і до столиці навідується рідко, а своїми авторитарними методами керівництва з дому по телефону намагається не тільки підпорядкувати собі всіх і вся, а приватизувати все, що стосується діяльності АсФУ. Наглядним прикладом цього і є намагання знову провести в Одесі чергову Національну філвиставку, регламент якої вже розіслано на місця.

Наскільки мені відомо цьогорічну Національну філвиставку збиралися провести івано-франківці, адже в 2012 році виповнюється 350 років з часу заснування колишнього Станіслава, якого в 1962 році було перейменовано на Івано-Франківськ.

Саме прикарпатці успішно стартували в якості організаторів подібних виставок ще в 1992 році. То чому Укрпошта не підтримала цей намір, а знову другий рік поспіль надає це право Одесі? За які заслуги? Ще в жодній країні двічі поспіль в одному місті не проводили Національні філвиставки. Досвід проведення попередніх Національних філвиставок в Україні говорить про те, що якщо є бажання і узгоджені спільні дії між місцевими філателістичними товариствами і поштовими адміністраціями, то можна провести такий захід всеукраїнського масштабу в будь-якому обласному центрі, як наприклад Черкаси, які не маючи особливих преференцій і заслуг на філателістичному поприщі успішно провели в 1997 році ІV Національну філвиставку. Та і не обов’язково, щоб такий захід проводити в обласному центрі. А чи не краще йти з такими намірами в «глибинку»? В Україні є стільки міст великих і менших, які в силу своєї віддаленості від визнаних центрів занепадають в культурно-мистецькому плані. Чим гірші такі відомі міста, як Кривий Ріг, Нікополь, Маріуполь, Мелітополь, Бердянськ, Кременчук, Кам’янець-Подільський і інші більш чи менш відомі промислово-історичні центри?

Найвища пора провести одну з чергових всеукраїнських філвиставок в Харкові, де філателістичний рух теж має давні традиції. Організація філателістичного вернісажу такого масштабу на сході України була б дуже доречною і це безперечно оживило би філателістичні товариства всього східного і навіть центрального регіонів. Є ще час, щоб змінити невиважене рішення стосовно анонсованого на серпень цього року чергового філателістичного шоу в Одесі. Та і замало часу відводиться філателістам, щоб належно підготувати експонати до їх показу на найвищому рівні. Все таки початок жовтня, коли у всьому світі відзначається Всесвітній день пошти, є найбільш виправданим і відповідним часом для проведення таких заходів.

Недоречною виглядає присвята 21-й річниці Незалежності України. Ніколи ще цифра «21» не була ювілейною. А 20-річчя АсФУ і сучасного вітчизняного марковидання можна успішно відсвяткувати в будь-якому іншому місті України.

Олександр Жарівський