Українському «Соколу» 120 років
Та насправді, символічний сокіл звив гніздо в українському серці набагато раніше…
Герб України – Русі це триєдине знамено Трисуття, в яке вірили далекі наші пращури скіфи. Вони уявляли, що світ створений з трьох основ (Яви-тіла, Нави-душі та Прави-духа). Тризуб нагадує птаха сокола, який каменем падає на здобич з неба. Цей знак шанували, як магічний і він був свого роду оберегом.
У Київськів Русі Трисуття стає великокнязівським знаком. Його зображення спершу з’являється на печатці Святослава Ігоровича. Згодом, цей знак карбується на монетах Великого князя Володимира.
Немає нічого дивного, що започаткований в ХІХ ст. в Чехії молодіжний рух, метою якого було не тільки фізичне виховання, але й пробудження національної свідомості, назвали «Соколом».
Засновником руху був празький професор Мирослав Тирс і відбулось це в 1862-ому році. Чеський «Сокіл» був тим першим тіловиховним товариством, яке відіграло значну роль у національному відродженні слов’янських народів.
11-го лютого 1894-го року в залі «Руської бесіди» по вул. Вірменській, 2 у Львові відбулись перші загальні збори українського товариства «Сокіл». Саме з цього часу починається історія організованого сокільського руху на Західноукраїнських землях. «Соколи» мали власний прапор і гімн. Було обрано першого голову. Володимир Шухевич, дід майбутнього головнокомандуючого УПА, відмовився від запропонованої посади на користь Василя Нагірного, директора спілки «Народна торгівля». З 1909-го року львівський «Сокіл» став центром сокільського руху краю під назвою «Сокіл-Батько». Через фізичне виховання, яке сприяло розвиненню витривалості, рухливості, працездатності та дисципліни, «Сокіл» виховував в українцях єдність, народну силу й почуття честі. За ініціативою А.Будзіновського «Сокіл» поряд з руханкою і змаганями присвятив увагу пожежній справі, в першу чергу це стосувалось сільських товариств, мандрівництву, фехтуванню, «наколесництву» - велосипеду, вправам зі стріляння (1912).
Великі заслуги у розбудові «Соколу» належать Івану Боберському, який з 1908 по 1920-ий рік був головою організації. Поширення діяльності «Сокола» призвело до появи філій-«гнізд», «Січей». Організаційна побудова «Січей» нагадувала Запорізьку Січ і мала чисто національний характер. Зростання числа «Соколів» та «Січей» обумовило їх об’єднання у централі «Сокіл-Батько» (з 1909-го року у Львові). Найгустішою була мережа товариств у Львівському повіті. З 1912-го року «Сокіл-Батько» організував Стрілецькі сокільські курені, тому зустрічається назва Руханково - стрілецьке товариство «Сокіл». Влаштовувались масові здвиги, дуже популярні, особливо серед українського населення. На них демонструвались різноманітні руханкові вправи та проводились всілякі змагання.
На другому крайовому з’їзді (1914) відбувся так званий Шевченківський здвиг, присвячений 100-річчю Кобзаря. На цій масовій маніфестації зібралось близько 12 000 членів «Сокола», «Січі», Пласту та спортивних дружин. Здвиг відбувався на площі «Сокола-Батька» в «Українському городі» 28-го червня 1914-го року. А в 1912-ому товариство брало участь у Всеслов’янському сокільському здвизі у Празі, з нагоди 50-ти річчя чеського «Сокола».
Українські соколи в Празі під час всеслов'янського сокільського здвигу 1912 р.
Це був Золотий вік Українського «Сокола». Працю «Сокола» унеможливила війна, пізніше утруднювала польська влада. Врешті у 1938-му році було відібрано найкращу спортивну площу в Галичині, нібито «для військових цілей» - площу «Сокола-Батька» у Львові. В 1939-ому році, після приєднання Західної України, товариство було заборонене. Не мав особливого успіху український «Сокіл» і серед переселенців на еміграції, ні в Канаді, ні в США.
Проте, виникнення цієї організації та її діяльність до першої світової війни безцінна і це ми завжди пам’ятаємо, згадуючи відданих синів українського народу, піонерів сокільського руху, початківців славної історії нашого спорту.
Василь Прухницький
