Працюючи на національних виставках, колегія суддів прийшла до висновку, що експоненти часто не знають чи не розуміють, а дехто з них не хоче знати регламенту ФІП про філателістичні виставки. Підсумком праці всіх товариств філателістів і нашої Асоціації також є виставкова робота, а для філателіста - його експонат. У цілому світі експонати оцінюються згідно з регламентом ФІП. це закон для філателістів, які хочуть брати участь у офіційних виставках, він не є догмою назавжди, а час від часу змінюється.

Зокрема порівняно недавно з'явились: відкритий клас, одностендові експонати, нове відношення до експонатів - раніше «все було заборонено»; тепер у мінімальних кількостях дозволяється робити допоміжні малюнки, схеми, вміщувати деякі фотографії, листівки (не більше двох на стенд), зображення на яких можуть бути використані для розкриття теми і т. д. Декому з філателістів не подобається цей регламент, але виконувати його, щоб брати участь у виставках товариств, що входять у ФІП. та ще сподіватися на високі нагороди, кожний експонент зобов'язаний. Якщо експонат не відповідає цим вимогам, оргкомітет може відмовити в прийнятті експоната на виставку. Хоч тут є вихід: останній може бути прийнятий у «Відкритий клас» і там дістати досить високу нагороду, аж до золотої медалі! А що в цьому класі виставляють - та все, зокрема й підметки черевиків, які пройшли пошту, і пивні етикетки, і поштові листівки, і срібні прикраси, і зразки товарів, які виготовляються різними народами тощо.

Щоправда все це має бути оформлене й відповідати вимогам до експоната на виставках. Знаючи регламент ФІП, можна наперед прогнозувати, на яку нагороду, приблизно, може сподіватись експонент. На прикладі свого експоната карт-максимумів «Живопис Франції» я можу прогнозувати, що він більше «великого срібла» на виставках ФІП не може дістати, бо тут не вистачає «рідкості» матеріалів (вважаються рідкісними картмаксимуми до 1940). Хоч я теж не згоден з таким судженням, бо деякі сучасні, зроблені в 2 - 3 примірниках, теж є рідкістю.

У наш час на Україні наявне піднесення у виставковій роботі. На світовій виставці в США вперше наш представник Д. Нікітін, з Одеси, дістав цього року велику золоту медаль, Д. Френкель, теж з Одеси, повторив свій попередній успіх - отримав золоту медаль. На останній національній виставці «Укрфілексп 2005» з'явилися нові цікаві експонати з Києва, Чернівців та Львова. Зокрема в літературному класі можна назвати нові імена: О. Нікітін, М. Середа, Д. Рипела, І. Гонцарюк.

Кожен з членів нашої спілки може виставити свій експонат у будь-якому з діючих класів, вказаних у регламенті ФІП. Основою експоната є збірка (колекція) експонента, а якщо вона містить багато рідкісних і унікальних речей, то це - 80 % успіху в отриманні високих нагород на виставках ФІП, хоч для цього теж треба виконати багато вимог регламенту. Але далеко не всі мають можливість придбати рідкості, тим більше - унікальні поштові речі, тому їм треба набирати бали в інших напрямах: у розробці експоната, власних дослідженнях, збільшенні значимості, в оригінальності висвітлення теми, в оформленні експонату.

Спочатку треба вибрати клас, у якому буде виставлятись експонат. Помилка при виборі класу може спричинити зняття експоната з оцінювання або ж зниження його оцінки (в кращому випадку).

Після цього складається план, який має бути розгорнутим (особливо для експоната тематичного плану), та анотація, У плані неможливо все описати, але найцікавіші аркуші слід обов'язково зазначити, щоб звернути на них увагу глядачів і суддів. В анотації слід викласти концепцію побудови роботи, вказати на нові дослідження, знахідки, цікаві й рідкісні речі, наявні в експонаті. При цьому необхідною є максимальна збалансованість усіх складових експонату в часі, щоб не сталося так, наприклад, що 1 - 2 аркуші з цілістками XVIII століття, а потім - документи вже середини XIX століття, а півсторіччя, що між ними, нічим не проілюстроване. Сама експозиція має будуватися за принципом хронологічної послідовності, наприклад, з 1900 р. до 1950 р., а не навпаки.

Треба, і це дуже суттєво, найрідкісніші речі старатися давати на стенді вище, щоб вони були перед очима відвідувачів і суддів. Загальний вигляд дає небагато балів у загальній оцінці, але враження від експонату має великий вплив на його оцінку. Тут мають значення: шрифт, розміщення матеріалу, збалансованість його на аркушах, наявність схем та надписів. Щоб показати філателістичні знання, в експозиціях навіть тематичного класу треба проде-монструвати різновиди марок (перевертки, беззубцівки, різні зубцівки, проби і т. д.) так само, як і використання різноманітного матеріалу: цілісток, аерограм, телеграм, квитанцій поштових відправлень, машинних штемпелів, відправлень через морське та авіа сполучення і т. д.

Назва експоната має бути зрозумілою всім і не давати приводу до сумніву в правильності вибору класу експоната. Буває так, що назва більше підходить до тематичного класу, а експонат зроблений у класі історії пошти, і все це описано в анотації, зазначено в плані. Але ж не все і не всі це читають, і може зародитися сумнів щодо правильності вибору назви, а це призведе до зниження оцінки на пару балів, яких так не вистачає для здобуття гідної нагороди.

Велике значення має враження від першого аркуша експоната, бо він є візит-ною карткою, яка може привернути увагу до цієї розробки і вигідно відзначити її серед інших. На цьому аркуші мають міститися: назва, план, анотація, а також певне зображення, щоб підкреслити тему. Допускається подання цієї інформації не на одному, а на двох аркушах, але це небажано, бо може закрастися думка, що в експонента не вистачало філателістичного матеріалу.

І про розміщення аркушів у експонаті. Із самого початку стенду варто починати великий розділ чи підрозділ своєї теми, який може продовжуватися ще на одному, а то й кількох стендах. Підрозділи доцільно починати з першого аркуша ряду на стенді. Надписів треба робити оптимальний обсяг - не багато й не мало, шрифт має бути вибраний один на цілий експонат, відстань від рамки аркуша до філателістичних об'єктів, розташованих на ньому, має бути однаковою на всіх аркушах.

При підготовці велику увагу треба приділити підкресленню «значимості» експоната. Для прикладу, на світовій виставці в Мадриді у 2000 р. в тематичному класі експонувалася робота «Розповсюдження лис у світі», яка дістала найвищу відзнаку. Такій високій оцінці значною мірою посприяло й те, що це була розробка про лис не якогось одного континенту чи певної країни, а цілого світу. А поряд із рідкісним матеріалом та оригінальною розробкою змісту експоната, саме це додало той необхідний мінімум для здобуття високої нагороди. Усе сказане вище доводить, що при створенні експоната жодною із згаданих тут речей нехтувати не можна якщо маєте бажання здобути гідну нагороду.

Веслав САВІН, голова Колегії журі АсФУ