Час збирати каміння

Майбутнє не існуватиме без минулого. Тільки шануючи та дбайливо зберігаючи надбання, що залишили по собі наші пращури, зможемо впевнено дивитись у завтра держави та нації. Мудрі думки, добрі вчинки та патріотичні змагання залишають по собі як духовні, так і матеріальні пам’ятки. Документи, предмети та інші артефакти тих полум’яних літ є безцінним надбанням отриманої спадщини, що не тільки нагадує та знайомить з історією, але й виховує, вчить, підтримує у нашому зовсім не простому сьогоденні. Велика подяка тим дійсно просоченим любов’ю до Вкраїни людям, які шукають золоті крихти безсмертних подій та вчинків синів української нації, розкидані по цілім світі.

Два роки минуло, як вшанували 140-річний ювілей Батька української руханки, Івана Боберського, засновника спортивного руху на Галичині, керманича сокільства, теоретика та організатора багатьох фізкультурних починань в українському спорті. І ось нова подія, пов’язана з дослідженням життєвого шляху цієї людини.

4 лютого 2015 року в урочистій обстановці до фондів бібліотеки Українського Католицького Університету (УКУ) було передано унікальні документи, пов’язані з життям Івана Боберського.

Ці документи є частиною історичного архіву УСС, який спочатку зберігався в Мюнхені, а пізніше опинився в США.

На жаль, цей архів розпався і багато безцінних документів попало на чорний ринок.

Серед документів: невідомий науковцям особистий розпізнавальний знак Івана Боберського та протоколи засідання різних комісій УСС.

Враховуючи історичну цінність цих матеріалів, групою небайдужих львів’ян, які досліджують історичне минуле української державності, документи було викуплено за власні кошти.

Час збирати каміння

Відомий журналіст Олесь Пограничний розповів, що жертводавці, які викупили ці документи: владика Борис Гудзяк, Віталій Манзуренко, Ярослав Рущишин, Андрій Худо, Вадим Фрунзе та інші, прийняли рішення передати ці документи до архіву бібліотеки УКУ з умовою, що вони будуть у відкритому доступі і науковці зможуть з ними працювати.

Ректор УКУ, отець Богдан Прах наголосив, що для Університету це велике свято, тому що документи могли бути знищені: «Це свідоцтво, що ми думаємо не тільки про сьогоднішній день, але й про майбутнє і є першим кроком до створення фонду, який буде збирати, опрацьовувати та публікувати невідомі документи з сторінок історії України».

Василь Прухницький, член спілки журналістів.