ФІЛАТЕЛІЯ (від грец. Phileo - люблю і atelia - звільнення від оплати, збору, мита) - колекціонування (збирання, вивчення і систематизація) знаків поштової оплати. Спочатку схильність до колекціонування марок називалась "темброфілією" або "тембрологією" (від франц. "Le timbre" - поштова марка), а трохи пізніше "маркоманією". У листопаді 1864 року у французькому щомісячному журналі "Колекціонер поштових марок" з'явилася стаття відомого колекціонера Жоржа Ерпена, який стверджував, що термін "маркоманія" не відображає суті справи, і запропонував новий термін "філателія".

Під цим терміном він мав на увазі любов до вивчення всього, що відноситься до поштових марок - марок, конвертів, штемпелів, поштових документів.

Об'єктами філателії є наклеювані поштові марки і марки гербового збору, цілісні речі (конверти, картки, формуляри з надрукованими поштовими марками), відбитки календарних, рекламних, спеціальних та інших поштових штемпелів, включаючи відбитки франкувальних машин, телеграми, поштові формуляри, квитанції, наклейки і ярлики, а також інші матеріали, пов'язані з різними аспектами діяльності поштових відомств і адміністрацій. Філателія як сфера людських захоплень або занять виникла у другій половині 1840-х рр.. після появи поштових марок. Перша поштова марка була випущена в Англії 6 травня 1840. Незабаром після цього поштові марки з'явилися і в інших країнах: США (1845), Маврикії (1847), Франції (1849), Іспанії (1850), Канаді (1851), Люксембурзі (1852), Нідерландах (1852), Норвегії (1853), Швеції (1855), Мексиці (1856).

У Росії в 1856 були випущені поштові марки для Великого князівства Фінляндського, а з 1 січня 1858 перші російські поштові марки надійшли в обіг на всій території Російської імперії. У 1865 право випускати власні поштові марки було надано земським управам для оплати кореспонденції, що пересилається в межах повітів, а в 1870 земська пошта була офіційно легалізована указом Урядового сенату.

Систематичне колекціонування було стимульовано виданням каталогів поштових марок всіх країн світу, що з'явилися в Європі (А. Потіке, 1861, Франція; Ж. Б. Моенс, 1862, Бельгія; С. Гіббонс, 1879, Англія) і США (Скотт, 1867), а також філателістичних журналів («The Stamp collector's Review and Monthly Advertiser», 1861, Ліверпуль, «Magazin fur Briefmarken Sammler», 1863, Лейпциг, «Le-Timbre poste ...», 1863, Брюссель; тощо) і спеціальних альбомів для розміщення філателістичних колекцій. У Росії перший «Кишеньковий альбом марок» з'явився в 1866, перший філателістичний журнал «Марки» почав видаватися в 1896, а «Перший російський описовий та ілюстрований каталог поштових марок з 200 малюнками» вийшов у світ в 1901.

Вже на першому етапі становлення філателії в багатьох країнах Європи та Америки з'явилися великі колекціонери, який зібрали досить значні колекції поштових марок всього світу. Легендою того романтичного періоду став французький колекціонер Філіп Феррарі (1848-1917), збірка якого містила всі відомі тоді філателістичні рідкості. Він володів величезним статком і для поповнення своєї колекції шукав марки по всьому світу, купуючи не тільки окремі раритети, але й цілі збірки інших відомих колекціонерів, наприклад, таких, як барон Ротшильд. Феррарі заповів свою колекцію Берлінському поштовому музею, однак після закінчення Першої світової війни французький уряд наклав на неї секвестр і наказав продати її на публічних торгах, для того, щоб виручені від продажу колекції кошти включити в загальний рахунок репарацій переможеної Німеччини. У 1921-25 відбулося 14 розпродажів і всього за колекцію Феррарі було виручено понад 400 тис. фунтів стерлінгів.

До числа відомих російських філателістів того часу слід віднести Ф. Л. Брейтфуса (1851-1907), який жив у Петербурзі, чия колекція марок вважалася третьою в світі після зборів Феррарі в Парижі і Т. Темплінга (1855-91) в Лондоні. Незадовго до смерті Брейтфус продав свою колекцію англійській торговельній фірмі «Стенлі Гіббонс». Збірку Темплінга було передано в Британську бібліотеку в Лондоні, що послужило основою при формуванні національної філателістичної колекції Великобританії. З усіх видатних філателістичних зборів початку 20 ст. в повному вигляді до теперішнього часу збереглася лише ця. Іншим видатним російським філателістом був А. К. Фаберже (син знаменитого ювелірного майстра К. Г. Фаберже), що володів унікальним зібранням марок і цілісних речей Російської імперії. Його колекція поза конкурсом експонувалася в 1933 на Міжнародній виставці у Відні і викликала фурор у світовій філателії.

Це зібрання було розпродано в 1939 на аукціоні в Лондоні.

Серед видатних філателістичних колекцій в даний час відомі збірки, що належать Єлизаветі II, королеві Великобританії та іншим відомим людям. Окремі фрагменти їхніх колекцій регулярно демонструються в Почесному класі на Всесвітніх філателістичних виставках під патронатом Міжнародної федерації філателії (ФІП; виставки проводяться з 1927). У цих виставках бере участь велика кількість колекціонерів з багатьох країн, і деякі з них завоювали високі нагороди.

Наприкінці 19 ст. в деяких країнах (Німеччина, Франція, Болгарія та ін) були створені національні поштові музеї, при яких стали формуватися державні колекції поштових марок. У Росії Поштово-телеграфний музей (нині - Центральний музей зв'язку імені О. С. Попова) був відкритий в Санкт-Петербурзі в 1884. У ньому зберігається Державна колекція знаків поштової оплати, яка налічує понад 4 мільйони поштових марок і цілісних речей всіх країн світу.

Перші філателістичні об'єднання і спілки виникли в США (1868), Великобританії (1869), Німеччині (1869), Франції (1874). У Росії перші спілки збирачів поштових марок були організовані в 1883 в Москві і Санкт-Петербурзі. У 1910 було створено Російське товариство філателістів, що проіснувало до 1918. З 1918 по 1921 функціонувало Московське товариство філателістів і колекціонерів, а з 1923 по червень 1941 - Всесоюзне товариство філателістів. Потім протягом 15 років організованого філателістичного руху в СРСР практично не було, лише в окремих містах існували гуртки та клуби. У 1957 в Москві було створено Московське міське товариство колекціонерів, нині Союз московських філателістів. У березні 1966 було засновано Всесоюзне товариство філателістів, згодом - Союз філателістів СРСР, який функціонував до 1992.

В Україні існувало республіканське відділення Всесоюзного товариства філателістів. За ініціативою його керівника Бехтіра В.Г. на початку січня 1990 року УРВ ВТФ було перейменоване найперше на Спілку філателістів УРСР, а через місяць після прийняття Декларації про державний суверенітет України у вересні 1991 р. було перейменоване на Спілку філателістів України (СФУ). Того ж року було започатковане видання інформаційної брошури «Бюлетень Спілки філателістів УРСР, який з другого числа вже став офіційним органом СФУ.

Через два тижні після виходу в світ перших марок сучасної України, відбувся перший з’їзд Спілки філателістів України (березень 1992 р.), який накреслив шляхи розвитку національної філателії і прийняв новий статут новоутвореної громадської організації.

В листопаді того ж року у зв’язку з вимогами Міністерства юстиції було змінено назву СФУ на Асоціацію філателістів України (АсФУ). В 1993 році її було прийнято до Всесвітньої філателістичної федерації (ФІП), а В. Бехтір став членом Міжнародної світової організації філателістичних журналістів (AIJP). За його ініціативою і під його безпосереднім керівництвом з 1994 року став постійно виходити видозмінений обіжник АсФУ під назвою «АcФУ-інформ». Із січня 1995 р. став виходити довгоочікуваний квартальник «Пошта і філателія України».

В 1997 році вийшов друком перший в Україні «Каталог поштових марок України». Цей посібник охоплював державні поштові марки України 1918-19рр., випуск УССР 1923 р. та новітні марки незалежної України 1992-1996 рр. Наступного року побачило світ продовження першого каталогу, яке включало поштові випуски другої половини 1996 р. та всього 1997 р. Наступне продовження попередніх двох видань появилося в 1999 р. Воно подавало всі поштові випуски України 1998 року. В 2000 р. вийшов друком своєрідний компендіум зі всіх трьох попередніх видань, який називався «Каталог поштових марок України 1992-1999». В цьому універсальному посібнику була зібрана найповніша і детально опрацьована інформація про всі випуски марок, блоків і маркованої продукції а також предметів колекціонування, пов’язаних з виходом марок в обіг за період 1992-1999 рр. Ці каталоги були відзначені високими нагородами в літературному класі на кількох зарубіжних філателістичних виставках.

Міжнародна федерація філателії, створена в 1926 на установчому конгресі в Парижі, в даний час об'єднує національні філателістичні спілки з 75 країн світу. Офіційними мовами ФІП є: англійська, іспанська, німецька, російська і французька. Штаб-квартира ФІП знаходиться в Цюріху (Швейцарія). Офіційний друкований орган: журнал «Флеш».